Чому чухається кіт                       

Якщо у кішки виник свербіж, причин може бути декілька. Давайте розберемося в них, щоб вчасно і правильно зреагувати на цей неприємний симптом

Текст: Тетяна АНДРОНОВА               

Неважко зрозуміти, що кіт чухається, якщо він це робить звичним для нас способом, – сідає і починає щосили шкребти себе задньою лапою за вухом. Але чи завжди це так? Звісно, ні! Інколи це тертя об предмети, тремтіння шкіри спини (гіперестезія), «вигризання» або висмикування пучків шерсті, або нав’язливе самовилизування. Причому кіт доволі часто робить це поза очима власника – сховавшись у шафі або під диваном, або коли всі мешканці оселі на роботі. Як результат, власник бачить, як кіт поволі втрачає шерсть, або й навіть зовсім облисівшого кота, особливо в ділянці живота, задньої частини спини, стегон, боків і передніх кінцівок. Загальний стан та апетит кота зазвичай ніяк не змінюється, але буває, тварина стає більш скритною або дратівливою.

Такі алопеції (облисіння) називаються самоіндукованими, тобто самозаподіяними. Вони нерідко хибно приймаються за симптоми гормональних порушень. Але такі хвороби часто зустрічаються у собак похилого віку і майже ніколи не зустрічаються у котів.

При самоіндукованих алопеціях  волосся просто ламається при вилизуванні (а язик кота має доволі жорсткі ворсинки) і, якщо ви візьмете звичайне збільшувальне скло й розглянете шкіру на безволосих ділянках ближче, то зможете побачити, що волосинки насправді там є, але вони дуже короткі і без збільшення не помітні. Кінчики такого волосся будуть обламані та розщеплені, що свідчить про його травмування, тоді як здорове волосся буде гостроконечним.

Все ж таки найпоширенішими причинами свербежу є паразитарні  хвороби та алергія. Дуже рідко може виникати психогенний свербіж, а також свербіж внаслідок деяких інфекційних та аутоімунних хвороб.

Взимку різко зростає рівень зараженості улюбленців вушним кліщем. Так, в Україні середній рівень зараженості отодектозом серед домашніх улюбленців складає: у котів – 20 %, а у собак – 4 %, а взимку у котів – до 23 %, а у собак – до 7 %. Зараженість бездомних тварин в декілька разів вище, іноді сягає 50 %.

Отодектоз

Або «вушний кліщ», зустрічається доволі часто. Зазвичай зараження відбувається при контакті з хворою твариною або з предметами догляду і побуту. Найчастішим симптомом є свербіж у ділянці голови і вух,  його наслідки: подряпини, залисини, можуть виникати отогематоми. У слухових каналах можна побачити скупчення коричневих сухих виділень. Кліщі отодектози здатні паразитувати також і поза межами слухових каналів – на голові, а також на кінцівках і між пальцями, якими чухаються тварини, це так званий ектопічний отодектоз.

Для діагностики отодектоза використовують мікроскопію виділень зі слухових каналів, де знаходять самого збудника і його яйця. Незважаючи на характерну клінічну картину, діагностику проводити все ж таки необхідно, адже з такими самими симптомами може протікати і отит, викликаний іншими причинами.

Для лікування застосовують протипаразитарні засоби у вигляді крапель на холку, що містять імідаклорид + моксидектин (наприклад, Адвокат®), селамектин, флураланер. Протипаразитарні краплі для застосування безпосередньо у вухо (наприклад, з амітразином) не є препаратами першого вибору. По-перше, часто вони мають місцеву подразнюючу дію; по-друге, тривалість їх застосування має бути довшим за 40 днів, адже треба «перекрити» два життєвих цикли паразита; по-третє, при скупченні виділень у вусі препарат може не потрапляти в необхідній кількості в слуховий хід, тим самим зменшуючи кількість паразитів, але повністю не звільняючи від них тварину. До того ж сама процедура закрапування ліків у вухо доволі стресова для котів.

У деяких випадках, наприклад, для здешевлення лікування у місцях великого скупчення тварин, для лікування застосовують щотижневі ін’єкції івермектину або дорамектину.

Особливо важливо лікувати усіх котів в оселі.

Нотоедроз

Це заразна хвороба, що викликається свербіжними мікроскопічними кліщами – Notoedres cati. Свербіж, як правило, дуже виражений. На початку хвороби, особливо у кошенят, разом із свербежем можна спостерігати облисіння на вухах, кінцівках, нижній частині тулуба. З’являється висип на вушних раковинах, далі він розповсюджується на морду, шию. Згодом через вилизування та звичку спати «калачиком» висип переходить ще й на кінцівки, пах. Шкіра потовщується, з’являється щільний струп, ерозії та виразки.

Діагноз встановлюється шляхом мікроскопічного дослідження зішкрібів шкіри. Вибір засобів лікування та тривалість їх застосування такі самі, як і при отодектозі, також важливо лікувати усіх котів, що контактують із хворим.

Хейлетієльоз

Кліщ хейлетієла – ще один паразит, що може стати причиною свербежу, але не завжди! Дорослі коти можуть бути безсимптомними носіями, а ось молоді тварини, як правило, хворіють з вираженими ознаками. Окрім свербежу можна спостерігати ще й багато лупи (ця хвороба навіть має «народну» назву – «блукаюча лупа»). Крім котів на хейлетієльоз хворіють кролі та собаки, і заражатися коти можуть від кролів або собак і навпаки. Тому при виявленні цих паразитів обов’язковій обробці підлягають усі тварини, що живуть разом.

Для діагностики найчастіше використовують  трихоскопію – дослідження вищипів шерсті або ж скотч-тест – дослідження відбитків зі шкіри та шерсті, зроблених за допомогою клейкої стрічки.

Для лікування підійдуть ті самі протипаразитарні препарати, що застосовують і для боротьби з нотоедрозом та отодектозом.

Демодекоз

У котів є два види демодекозу – Demodex cati та Demodex gatoi. Перший паразитує у волосяних фолікулах, тому основним симптомом є алопеції, тобто залисини, він не викликає свербіж та не є заразним. А от  Demodex gatoi живе у поверхневих шарах шкіри, є заразним і викликає дуже сильний свербіж. Щодо діагностики Demodex gatoi, то тут є свої труднощі, бо при самовилизуванні через свербіж коти «видаляють» його разом з верхнім шаром епітелію  і  знайти його в зішкрібах шкіри дуже важко. Деколи навіть для діагностики використовують аналіз калу, бо демодекси не розчиняються у шлунково-кишковому тракті кота при ковтанні.

У нашій країні Demodex gatoi не дуже поширений, але його слід виключати пробним лікуванням через неточність діагностики. Для лікування демодекозу використовують купання з лайм сульфуром, щоденний прийом івермектину, ізоксозаліни.

Педикульоз

До свербежу також може призводити паразитування котячого волосоїда – Felicola subrostrata. Однак свербіж через цього паразита може бути не вираженим та малопомітним. У хворої тварини можна помітити лусочки, тьмяну шерсть. Як правило, місця паразитування – голова, повіки, вушні раковини, пах та спина.

Цих паразитів можна помітити навіть неозброєним оком або за допомогою збільшувального скла. Також для діагностики використовують мікроскопію – для цього роблять відбиток за допомогою клейкої стрічки, так званий скотч-тест, та досліджують його під мікроскопом, знаходячи паразитів та їх яйця.

Для лікування може знадобитися стрижка. В якості ефективних протипаразитарних засобів застосовують моксидектин+імідаклоприд, Адвокат® 1–2 рази з інтервалом 4 тижні, препарати селамектину  1–2 рази з інтервалом 4  тижні, фіпроніл спот–он або  спрей –  1 раз кожні 3–4 тижні, купання з лайм сульфуром 1–2 рази.